Готуємося до школи

Чи готова дитина до школи? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошколят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.

Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.

Отже, спершу поставте дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньоосвітній школі.

Запитання для дитини 5-6 років:

Як тебе звуть?
Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?
Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?
Зараз ранок, день чи вечір?
Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?
Скільк ипальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?
Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
Що роблять віником, олівцем, ложкою?
Коли можна кататись на санчатах: взимку чи влітку? Чому?
Коли можна купатися в річці: взимку чи влітку? Чому?
Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більшеніг: у собаки чи у півня?

Запитання для дитини 6 – 7 років:

Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.
Хто старший: ти чи твій брат, сестра?
Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?
Коли ти снідаєш: вранці чи увечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?
Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?
Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?
Чому сніг буває взимку, а літом його немає?
Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?
Що більше – 8 чи 9; 5 чи 3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?
Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа (зліва) від тебе в цій кімнаті?
Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?

Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цихпитань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.

Якщо ж ваше дитя:

кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим, як сісти до столу;
допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав’язати шнурки і шарф;
вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;
здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);
вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);
дотримується певного режиму дня;
ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам’ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.

В яку школу чи ліцей ви б не вирішили віддавати своє дитя, перехід дитини з дитячого саду, родинного кола до школи веде до значних змін в її житті. При цьому міняється не лише життя самої дитини, але і життя сім’ї в цілому, особливо якщо дитина єдина або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.

Особливе місце в підготовці займає формування очікувань і установок дитини на вступ до школи. Тут дуже важливо не перестаратися. Не слідобіцяти, що дитину чекають суцільні лаври успіху, важливіше допомогти їй налаштуватись на щоденну працю але робити це необхідно дуже коректно. Зовсім неприпустимі вислови типу: «Що ж ти, така неохайна дівчинка, в школі робитимеш?» або «Ось там тебе привчать, нарешті, до порядку!». Також не сподівайтесь, що якщо ви весь цей час не привчали дитину до дисципліни, що школа нарешті зробить це за вас (особливо це стосується сімей, де діти не відвідували дітсадка). Дитині буде дуже важко пристосуватись до різкої зміни умов на такі, де дисципліни все ж таки прийдеться дотримуватись.

Щоб допомогти налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити дитині:

У тебе все вийде, якщоти трохи попрацюєш/постараєшся.
В школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.
У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком ймовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.

Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.

Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов’язані з першим вересня. Але важливо щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.

Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов’язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.

Оцінки — це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, за час, що залишився до школи, спробуйте навчити її самої оцінювати те, що вона робить. Наскільки вона сумлінно попрацювала, чи все зробила, що могла.

Для того, щоб навчити дитину цьому, необхідно:

Самому максимально об’єктивно оцінювати результати роботи майбутнього школяра.
Порівнювати різні результати діяльності дитини, обговорювати причини успіхів і невдач.
Регулярно з’ясовувати, що саме дитина думає з приводу своєї роботи, як її оцінює, що у нього вийшло, що не вийшло, чому? Важливо звернути увагу на те, що порівнюються результати та досягнення дитини з його ж власними успіхами, аби побачити рух і зростання відносно самого себе. Ще одна причина, чому не можна порівнювати з досягненнями інших діток, бо це може спричинити зниження самооцінки.
Виражати впевненість в силах дитини, переконаність в тому, що його результати будуть хорошими. Навіть коли дитині щось не вдається зробити вдало.
Підтримувати прагнення до творчості, розвитку і працьовитість.

Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш менш адекватне уявлення про зроблене. Отже, ваше дитя в цілому буде менш залежним від думки і оцінки оточення.

Також дуже важливо, щоб дитина добре розуміла, що шкільні відмітки — це лише оцінка зробленого зараз, а не його особи в цілому!

Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах — це дуже необхідно для хорошого самопочуття дитини в школі.

У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Покажіть дитині майбутню школу!

Обов’язково влаштуйте малюкові докладну екскурсію. Зайдіть всередину школи, покажіть першокласникові місце, де він буде проводити навчальний час — клас, спортивний зал, їдальню, туалет, медпункт та інше. Це все необхідно, щоб малюк звик і запам’ятав, що де знаходиться. І не губився, особливо в першідні.

Зверніть увагу — прогулянки до школи потрібно здійснювати якомога частіше, щоб дитина добре запам’ятала дорогу (на випадок, якщо з часом буде ходити або повертатися з школи самостійно). А також — щоб розрахувати, скільки часу займає дорога до школи, спокійним кроком, без поспіху і страху запізнитися.

Навчіть дитину збирати речі до школи!

Поясніть майбутньому першокласнику, що необхідно навчитися самостійно готуватися до навчального дня: одягати форму, збирати рюкзак. Батьки повинні показати, що і кудикласти, щоб у портфелі легко можна було знайти потрібну річ.

Привчіть дитину рано прокидатися!

Щоб дитина не позіхала на першому уроці, Вам доведеться змінити розпорядок дня — і поступово привчити вставати раніше (попередньо розрахуйте, в який час повинна вставати дитина, щоб встигати зібратися в школу без поспіху). Місяця до початку занять якраз вистачить, щоб звикнути до нового розкладу без стресудля організму.

Привчайте до порядку вкімнаті!

Можна у формі гри — показати і розповісти, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Придумайте разом з малюком, де будуть «жити» олівці, книги, зошити, фломастери, портфель, шкільна форма та інше. І поясніть, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Головне, щоб дитина звикла дотримуватися порядку і чистоти у себе вкімнаті.

Не лякайте школою і поганими оцінками!

Навіть якщо дитя не слухається або погано себе веде, не варто його лякати (нехай навіть у виховних цілях) фразами типу «cкоро розпочнеться доросле життя», «в школі тебе навчать, як себе поводити», «якщо не будеш слухатися, вчителька тебе покарає» та інше. А також нехай малюк завжди знає, що до школи він йде за знаннями, а не за оцінками. Тому якщо він отримає «двійку», нехай не боїться йти додому з поганою оцінкою і не думає, що батьки його розлюблять. Тільки не перестарайтеся.

Займайтеся з малюком «уроками» у формі гри, щоб тренувати пам’ять, мову, увага та інше. Наприклад, прочитайте казку і попросіть дитину розповісти, що найбільше запам’яталося, запропонуйте намалювати героїв і тощо. Допомагайте дитині, задавайте навідні запитання, міркуйте разом. Так Ваш малюк буде вчитися висловлювати свою думку і не розгубиться, коли вчителька буде питати його на уроках.

Дитину необхідно готувати до школи не безпосередньо в останній рік, а робити треба це поступово, розвиваючи кругозір, вміння та навички.

Кращими способами розширити горизонт знань дитини є бесіди «про життя», читання книг і їх обговорення.

Обов’язковим є розвиток дрібної моторики, тобто, заняття на розвиток спритності кисті руки і пальчиків. Це необхідно як для розвитку вміння писати, так і для розвитку мовлення (обидва ці центри «об'єднані» у структурі дитячого мозку). Тобто необхідно більше малювати, ліпити, працювати з конструктором, вміти маніпулювати з дрібними предметами типу намистин, монеток, сірників, зубочисток, з них можна викладати картини та аплікації, нанизувати їх у намисто — все це розвиває також увагу і посидючість; — тренуйте пам’ять - тобто заучування віршів та пісень.

Тренування вміння аналізувати, класифікувати — тобто просити дитину структурувати історію, виявити, що сталося спочатку, що потім (встановлювати причинно-наслідкові зв’язки), вміти зібрати з частин картинки ціле, розкласти предмети за будь-якою ознакою.

Однак, слід пам’ятати, що грамотність дитини не тотожна її здібностям і психічній зрілості. Більш того, навченість — не синонім також і високої пізнавальної активності дитини, адженерідко батьки сприймають свою дитину як «посудину», яку слід наповнити знаннями, а не як «факел», який треба запалити.

Крім запасу знань, дитині необхідно також:

володіти і комунікативними та соціальними навичками — тобто вміти спілкуватися, розуміти і головне застосовувати в повсякденному житті морально-етичні норми, прийняті в суспільстві;
не боятисявступати в контакт з дорослими і однолітками;
вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречною агресією — або, навпаки, зайвою боязкістю;
усвідомлювати зміст процесу навчання в школі, розуміти, що дає отримання знань, який порядок навчання в школі;
вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна;
мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;
вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки(наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань: якщо Ви з першого класу візьмете це на свої батьківські плечі, то з імовірністю 70% цей обов’язок залишиться на них до випускного балу);
мати позитивне ставлення до самого себе.

Важливо пам’ятати, що крім готовності голови не менш важлива і готовність тіла: навантаження на імунітет в перший шкільний рік буде серйозним, тому в останнє літо перед 1 класом, крім навчання, варто зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато руху (в ідеалі — заняття в спортивній секції, які дають крім здоров’я також і дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування.

Якщо у малюка є порушення здоров’я, необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації щодо корекції стану та організації процесу навчання (можливо, доведеться навіть вибрати спеціальну школу).

Отже, озброєні всіма цими знаннями, Ви легше подужаєте дорогу до школи.

Проте пам’ятайте: найголовніше для першокласника - не вміння і навички, а впевненість у своїх силах і в батьківській підтримці, що б не відбувалося в школі.

Підготовка дітей старшого віку до школи

Уже не за горами вересень - початок шкільного навчання для вчорашніх дошколяриків. Воно вимагатиме від них міцного фізичного, психічного здоровя, здатності до складної розумової аналітико-синтетичної діяльності, пізнавальної активності, розвинених морально-вольових якостей, високої працездатності, а також певного обсягу конкретних знань, умінь та навичок.

Яким же має йти до школи учень шести років, що він повинен знати, що вміти, чим володіти і в якому обсязі? Під час організації роботи з майбутніми школярами педагогам і батькам слід враховувати основні закономірності їхнього психічного та соціального розвитку, а відтак визначати зміст, обсяг та форми роботи. Не варто продовжувати традицію дублювання шкільних занять, завдань, форм і методів у роботі з дітьми, підпорядковуючи зміст дошкільної освіти тільки логіці майбутніх навчальних дисциплін.

На жаль, між провідними змістовими лініями дошкільної освіти на практиці склалася диспропорція: інтелектуальний розвиток превалює над фізичним, художньо-естетичним та соціально-особистісним. через це з життя дошкільнят поступово витісняються специфічні для їхнього віку види діяльності. гра як провідний вид діяльності часто неправомірно замінюється різними статичними заняттями, 5-річніій дитині передчасно навязується не притаманний її віку соціальний статус. Одначе йдеться не про те, щоб зовсім не прилучати дитину до навчальної діяльності, дозволяючи їй лише гратися та розважатися.Між провідними видами діяльності дошкільнят, навіть за цілеспрямованої підготовки до школи, має зберігатися баланс.Це гарантуватиме їм повноцінне фізичне та психічне здоровя, запобігатиме перевантаженню та перевтомі дітей при переході до шкільного навчання. Основними напрямками роботи все ж таки мають бути зміцнення та збереження здоровя дитини, її соціалізація, розумовий, мовний і моторний розвиток.

У Базовому компоненті дошкільної освіти визначені показники готовності до навчання в школі дитини шести років.

Показники готовності до школи дитини шести років
(за Базовим компонентом дошкільної освіти)

Фізична готовність

Розвиненість рухової активності дитини, вміння оцінити свою вправність, фізичну вмілість, здатність відчувати насолоду від здорового тіла, його спортивність, легкість, рухливість.
Повноцінний зір та слух. Вміння координувати рухи та зір.
Добре розвинені м язи спини, відсутність патологій розвитку хребта.
Врівноваженість сили нервових процесів збудження та гальмування.
Розвинена дрібна моторика мязів рок та долонь.
Вміння орієнтуватися в показниках свого здоровя; володіння навчками адекватної поведінки; знання засобів самозбереження та самодопомоги.

Інтелектуальна готовність

Володіння системою уяви про живу та неживу природу та соціальні явища згідно вимог програми.
Розвиток діалогічного та монологічного мовлення, наявність словникового запасу відповідно даному вікові.
Добре розвинена звукова культура мови.
Наявність наочно-образного та логічного мислення (в початковій стадії розвитку)
Наявність творчої уяви як новоутворення дошкільного дитинства.
Прояв допитливості та пізнавальної активності (вміння та бажання ставити питання та отримувати обєктивні відповіді)
Вміння розуміти навчальне завдання та виконувати його, відповідно до вимог дорослого.
Наявність довільної уваги та добре розвинених психічних процесів (памяті, уваги, уяви, сприймання), необхідних для успішного навчання в школі.

Емоційно-вольова готовність

Наявність позитивних емоцій. Адекватність бажання відвідувати школу.
Адекватність самооцінки та вміння обєктивно оцінювати вчинки оточуючих.
володіння нормами поведінки.
Глибина та стійкість у прояві почуттів.
Довільність в управлінні емоціями та почуттями.

Соціальна готовність

Сприйманнясебе в контексті відносин з іншими, відчуття своєї належності до певної соціальної групи.
Відсутність шкільної фобії (страху, нерішучості)