Про булінг для родин
ПАМЯТКА БАТЬКАМ (Про булінг)
Булінг (від англійської – хуліган, забіяка, задирака, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей. Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист). Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття - не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все налагодиться саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
Повідомте керівництво школи про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво закладу освіти несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини;
Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.
Консультація: Психологія дитячого малюнку: Яким кольором малює ваша дитина?
Малюнок дитини — це не просто творчість. Це спосіб говорити про свої емоції, переживання та внутрішній стан.
Іноді дитина ще не може пояснити словами, що вона відчуває, але може це показати через колір.
Тому важливо не лише дивитися, ЩО дитина малює, а й ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ КОЛЬОРІВ вона це робить.
Що означає вибір кольору в дитячому малюнку
У психології та арт-терапії колір розглядається як відображення емоційного стану дитини.
Але важливо пам’ятати: жоден колір не є «поганим» або «хорошим» сам по собі. Значення має контекст, вік дитини, її настрій і загальна поведінка.
Червоний колір. Червоний часто пов’язують з енергією, активністю та сильними емоціями.
У малюнках дітей він може означати як радість і життєву силу, так і внутрішню напругу або збудження.
Якщо червоного дуже багато — це може свідчити про емоційну перевантаженість або потребу у русі та активності.
Рожевий. Рожевий зазвичай пов’язаний із потребою у теплі, турботі та відчутті безпеки. Діти, які обирають цей колір, часто потребують емоційного комфорту, ніжності та підтримки.
Жовтий колір асоціюється з радістю, цікавістю та розвитком. Він може свідчити про відкритість дитини до нового, бажання спілкуватися та вчитися. У великій кількості іноді може відображати внутрішню напругу або збудження.
Помаранчевий колір часто пов’язують із життєрадісністю, енергією та соціальністю. Діти, які його використовують, зазвичай потребують контакту, гри та взаємодії.
Зелений — це колір рівноваги та потреби у спокої. Він часто з’являється у дітей, які шукають стабільності, підтримки та безпечного середовища
Блакитний і синій. Ці кольори пов’язані зі спокоєм, розслабленням і внутрішнім світом дитини. Вони можуть свідчити про потребу у тиші, відпочинку або емоційній стабільності.
Надмірна перевага темно-синього іноді може вказувати на замкнутість або глибокі переживання.
Фіолетовий часто пов’язують з уявою, фантазією та емоційною глибиною.
Діти, які його обирають, можуть мати багатий внутрішній світ і потребу у творчому самовираженні.
Білий колір у малюнках може означати потребу в спокої, чистоті емоцій або «перерві». Іноді дитина ніби залишає простір, який ще не заповнений переживаннями або думками.
Чорний у дитячих малюнках не завжди є негативним. Він може означати зосередженість, потребу у захисті або сильні переживання. Важливо дивитися на загальну картину, а не на один колір.
В арт-терапевтичному підході (зокрема у роботах сучасних українських спеціалістів з арт-практик) малюнок розглядається як спосіб емоційного розвантаження.
Дитина через колір «виводить» свої почуття назовні — те, що вона не завжди може сказати словами. Сам процес малювання часто важливіший, ніж результат.
Важливо пам’ятати: не варто робити висновки лише по одному малюнку або одному кольору.
Потрібно враховувати:
- настрій дитини
- її вік
- ситуацію в сім’ї
- поведінку в повсякденному житті
Для більш глибокого розуміння емоційного стану дитини важливо не лише дивитися на малюнок, а й обговорювати його з дитиною у спокійній, ненав’язливій формі.
Можна ставити прості відкриті запитання, наприклад:
- Що ти намалював/намалювала?
- Хто є на цьому малюнку?
- Що вони роблять?
- Який настрій у твого малюнка?
- Який колір тобі подобається найбільше тут?
- Якщо б цей малюнок міг говорити, що б він сказав?
- Де ти зараз на цьому малюнку?
Такі запитання допомагають дитині краще усвідомити свої почуття, а дорослому — м’яко зрозуміти її внутрішній стан без тиску та оцінювання.
Отже, колір у дитячому малюнку — це не діагноз, а підказка.
Це спосіб краще зрозуміти внутрішній світ дитини і побачити її емоційні потреби. Коли дорослий уважний до таких «сигналів», дитина почувається почутою і більш захищеною.